У житті Богдана на цей час були цікаві плани: “24 лютого у мого молодшого брата день народження, в день початку повномасштабного вторгнення Росії йому виповнилося рівно 10 років”. Крім того, він уже купив два квитки на гумористичне концертне шоу “Дизель-Шоу” та запросив туди свою маму. Все це було заплановано на найближчі тижні, а ще Богдан збирався поїхати за кордон на заробітки та певний час провести в новій для себе країні.
Богдан і його родина, як і раніше, у Львові. За його словами, місто поки що у відносній безпеці. Відповідаючи на запитання про укриття, куди його сім’я ховається під час повітряної тривоги, він каже:
“Підвал у нашому панельному будинку — не найкращий варіант для бомбосховища. Ми живемо біля декількох інфраструктурних споруд. Незважаючи на те, що ці об’єкти не є військовими, кілька днів тому їх обстріляли ракетами”.
24 лютого Богдану треба було відвести брата до школи, але батьки розбудили його та повідомили, що почалася війна.
“Я повірив у те, що відбувається, тільки після перегляду екстреного випуску новин. А потім я почав телефонувати всім родичам”.
“Чудово, що я працюю. Чудово, що люди, як і раніше, можуть замовити доставку. Багатьох із них тішить цей сервіс, адже це нагадує, що життя йде своєю чергою, що економіка не зупинилася”. Він єдиний годувальник у сім’ї і розуміє, що може розраховувати тільки на себе: “Я не можу сидіти без діла — тим більше, що в сім’ї більше ніхто не може заробляти. Іноді отримання доходу від доставок я поєдную з волонтерством”.
Юрій, Сергій, Сергій, Богдан та Олексій. Як і багато інших кур’єрів України ця п’ятірка щодня виходить на вулиці рідних міст, щоб допомогти, доставити їжу та ліки, привезти надію мешканцям квартир і станцій метро, які сьогодні слугують бомбосховищами. Сьогодні ми дізнаємося трохи більше про життя та будні кур’єрів, які постійно бачать своє місто таким, яке воно є, які невсипним оком стежать за всім, що відбувається на його вулицях.