Поділ — перше, про що згадує 37-річний Сергій, коли ми запитуємо його про Київ. “Поділ є одним із найдавніших історичних районів міста. Саме тут працює найстаріший у Європі університет, а ще в цьому районі велика кількість затишних кав’ярень, модних барів та клубів”. Сергій не виглядає життєрадісним. З тугою в голосі він зізнається, що думки про майбутнє відійшли на другий план. Зараз більше хочеться зайняти себе чимось корисним, жити в моменті. “Щиро кажучи, конкретних планів у мене не було. Можливо, я мріяв про деякі речі, але зараз усе це доведеться поставити на паузу. Коли всі думки пов’язані з війною, необхідно шукати радість у дрібницях, не відмовляти собі у простих життєвих радостях”.
Так 24 лютого усвідомлення війни вперше увійшло в життя Сергія.
“Про війну я дізнався першого ж ранку. Я ще не допив ранкову каву, коли в додатку з’явилося повідомлення про те, що сервіс “тимчасово припиняє роботу”.
За словами Сергія, його мама живе у місті своєї прописки, а сам він залишився у Києві, щоб отримувати дохід. “Додаток Glovo не працював зовсім недовго. Одразу повернувшись до доставок, щоранку я роблю крок у в невідомість — у буквальному розумінні, адже я доставляю замовлення пішки. Як у приказці — “дорогу здолає той, хто йде”.
Згадуючи реакцію людей, які отримують свої замовлення, Сергій жвавішає: “радість, посмішки та слова подяки за те, що не залишили їх самих. Ти завершуєш доставку і клієнт просто радіє, що ти приїхав. У нього зараз маса проблем, одну з яких ти щойно вирішив. Численних клієнтів дивує сам факт, що доставка працює. Це додає їм оптимізму”.
Юрій, Сергій, Сергій, Богдан та Олексій. Як і багато інших кур’єрів України ця п’ятірка щодня виходить на вулиці рідних міст, щоб допомогти, доставити їжу та ліки, привезти надію мешканцям квартир і станцій метро, які сьогодні слугують бомбосховищами. Сьогодні ми дізнаємося трохи більше про життя та будні кур’єрів, які постійно бачать своє місто таким, яке воно є, які невсипним оком стежать за всім, що відбувається на його вулицях.
Історії Glovo